а

сз. 1) а;

2) та, але. [Людці, а не люди. А з неба місяць так і сяє]. А то, а не то - а то, коли-ж ні, то. А-ни-ни - а-ні-же, ані-ні. А ну-ка - ось ну! ану-бо! [Ось ну вип'ємо по чарці]. А то ведь и - а то й. Не только …, а (но) и - не то…, ба й.

межд. 1) а? га? [Чому не послухав? га?];

2) а! га! ага! [А, це ви?! А, яке лихо! Га, добра твоя горілка. Ага, попалися!];

3) (выражение нетерпения и досады) а, ат, ет. [Маланка не хотіла вірити: Ат, знов наплів Ґудзь (Коцюб.)].

* * *

I союз

1) (противительный) а; (но) але́; (да) та

2) (сопоставительный) а

3) (присоединительный) а

4) (присоединительно-усилительный) а, та

II част.

1) (вопросительная) га

2) (побудительная - при повторном обращении к кому-л.) чу́єш

III межд.

а; (при выражении решимости, досады) ет, ат